Шепіт Землі, авторка Еріка Аджайа
На краю Землі, де зустрічаються вода, вітер і земля, п’ятеро людей сиділи біля вогнища. Вдягнені у шерстяні плащі синього, темно-зеленого, кармінного, пісочного та коричневого кольорів. Хто то були чоловіки та жінки - розгледіти неможливо було: капюшони плащів приховали їх обличчя від очей людських. Щільний туман укутав мис острову, немов ковдрою. Іскорки вогню здіймались у нічне небо. Людина у синьому плащі паличкою поворушила багаття. П’ятеро сиділи мовчки. Тиша. Пустка, але сповнена повнотою. Води нічного моря сьогодні – тихіше тихшого. Але за мить - сильний чоловічий голос в синьому одіянні гучно пронизав простір пустки: -Сьогодні зібрались ми, о, славетні, друїди! Бо на ранок вороги прийдуть і кров’ю нашу спадщину заллють. В нас є час змінити хід сутички. Тож почнемо! Четверо друїдів мовчали. Чоловік в синьому плащі знов взяв паличку, встав зі свого місця, та почав малювати на землі символи. - У місці, де зустрічаються стихії, - мовив він, - немає місце злу. Тут шанують