Шепіт Землі, авторка Еріка Аджайа

На краю Землі, де зустрічаються вода, вітер і земля, п’ятеро людей сиділи біля вогнища. Вдягнені у шерстяні плащі синього, темно-зеленого, кармінного, пісочного та коричневого кольорів. Хто то були чоловіки та жінки - розгледіти неможливо було: капюшони плащів приховали їх обличчя від очей людських.

Щільний туман укутав мис острову, немов ковдрою. Іскорки вогню здіймались у нічне небо. Людина у синьому плащі паличкою поворушила багаття. П’ятеро сиділи мовчки. Тиша. Пустка, але сповнена повнотою.

Води нічного моря сьогодні – тихіше тихшого. Але за мить - сильний чоловічий голос в синьому одіянні гучно пронизав простір пустки:

-Сьогодні зібрались ми, о, славетні, друїди! Бо на ранок вороги прийдуть і кров’ю нашу спадщину заллють. В нас є час змінити хід сутички. Тож почнемо!

Четверо друїдів мовчали. Чоловік в синьому плащі знов взяв паличку, встав зі свого місця, та почав малювати на землі символи.

- У місці, де зустрічаються стихії, - мовив він, - немає місце злу. Тут шанують справедливість! – і він накреслив символ повітря. -Друї Ельра, ти готова?

- Так, Гебор - відповіла жінка у коричневому плащі, та заспівала старовинну пісню стихій:

- Могутність та міць Землі в мені,

Динамічний рух повітря навкруги,

Вогонь палає, там де є деревина,

Плинність води, то є сила життя. - І вирисувала символ Землі.

- Вогонь нестерпний лише для тих, хто сахається себе та спотворює правду. Щирим та чесним він не зашкодить, - промовила чоловічим голосом людина у плащі кармінного кольору. 

- Сеа, Кенр, - погодився Гебор: - Друї, Логра?

- Зачаровує магія глибоких вод,

Не зашкодить, крім кривдникам, пісок.

Є мить на покаяння  у судді води -

Хлюп не зашкодить таким, як я і ти. – І людина з жіночим голосом у плащі кольору піску вирисувала символ води.

-Твоя черга, Б’єрка, - і людина у темно-зеленому плащі вийшла до друїдів. Вона стала у центр символічного кола.

Людина скинула капюшон, і посеред тихішої ночі та поміж чотирьох фігур у плащах з капюшонами, на світ дивилася вона – уособлення Землі. З волоссям солом’яного кольору, рум’яними щічками, очами - смарагдами, погляд яких випромінює сяйво могутності.

-Шепіт Землі, сюди-но прийди

Всю силу на певний період неси.

Люди ганьби йдуть-но сюди

Спотворити силу й могутність Землі.

Тільки-но жінка у темно-зеленому плащі замовкла, як здійнявся земляний стовп.

І навкруги линув Шепіт Землі:

-Нікому ніколи не здолати мене,

 Скоріше це людство згубить себе,

Але ж доки є ті, хто мають знання,

Той людству не загрожує ніяка біда.

Битву ви можете програти, - прошепотіла Земля, - але відновитись у новому часі. Таємниче знання взаємодії з буттям-життям, то є сила, котру не зруйнує ніхто і ніщо. Ви повернитесь у новому обличчі та в нових одіяннях, але серцевина вас – злиття чотирьох стихій у їх перехресті залишиться…Навіки…

Стовп зник, як і Шепіт Землі.

П’ятеро людей мовчки сіли біля багаття. Б’єрка накинула капюшон на голову. Тиша. Повнота і Пустка. Мов нічого не відбувалось декілька хвилин тому.

Щільний туман почав розсіюватися у передсвітанковий час. Багаття згасло. Друїди сиділи.

- Завжди є похибка, що хід подій може різко змінитися, - промовила Логра.

- Треба бути напоготові і прийняти безліч варіантів розвитку подій, - слідом сказав Гебор.

- І здійснити нездійснене усією своєю суттю на повну міць, - продовжив Кенр.

- Втілити себе у буття та зберегти своє коріння, - додала Ельра.

- Явити єднання людини і процесів Землі, - завершила Б’єрка.

Світанок. Надихаючий. Вражаючий. Пробуджуючий. Проясняючий. Воз’єднуючий…

Заспівали свою попереджувальну пісень арфи. Населення вийшло на захист своїх домівок. Сьогодні туман їх покинув – ох, як він міг би допомогти – заплутати дорогу ворогу! Стріла полетіла у першого ліпшого. Після інша. Битва розпочалася.

П’ятеро друїдів захищали свою священну землю пліч-о-пліч зі своїми земляками. Першим пав Кенр. За ним – Логра. Захищаючи Гебора, пала Б’єрка. Гебор від жалю та праведної люті накинувся на спустошувача - і не вспів увернутися від стріли. Ельра захищалась до останнього. Але на заході сонця і вона пала замертво. Поселення було розгромлено, ворог затвердив свою владу.

Час минає. Століття змінюються. Але деякі, хто приходять до мису, кажуть, що відчувають, ніби хтось невидимий присутній поруч. Хтось сильний і могутній – той, хто дарує підтримку, міць і незламну волю. А також знання своєї суті…