Шепіт Землі, авторка Еріка Аджайа
На краю Землі, де зустрічаються вода, вітер і земля, п’ятеро людей сиділи біля вогнища. Вдягнені у шерстяні плащі синього, темно-зеленого, кармінного, пісочного та коричневого кольорів. Хто то були чоловіки та жінки - розгледіти неможливо було: капюшони плащів приховали їх обличчя від очей людських.
Щільний туман
укутав мис острову, немов ковдрою. Іскорки вогню здіймались у нічне небо.
Людина у синьому плащі паличкою поворушила багаття. П’ятеро сиділи мовчки.
Тиша. Пустка, але сповнена повнотою.
Води нічного моря
сьогодні – тихіше тихшого. Але за мить - сильний чоловічий голос в синьому
одіянні гучно пронизав простір пустки:
-Сьогодні
зібрались ми, о, славетні, друїди! Бо на ранок вороги прийдуть і кров’ю нашу
спадщину заллють. В нас є час змінити хід сутички. Тож почнемо!
Четверо друїдів
мовчали. Чоловік в синьому плащі знов взяв паличку, встав зі свого місця, та
почав малювати на землі символи.
- У місці, де
зустрічаються стихії, - мовив він, - немає місце злу. Тут шанують
справедливість! – і він накреслив символ повітря. -Друї Ельра, ти готова?
- Так, Гебор -
відповіла жінка у коричневому плащі, та заспівала старовинну пісню стихій:
- Могутність та
міць Землі в мені,
Динамічний рух
повітря навкруги,
Вогонь палає, там
де є деревина,
Плинність води,
то є сила життя. - І вирисувала символ Землі.
- Вогонь
нестерпний лише для тих, хто сахається себе та спотворює правду. Щирим та
чесним він не зашкодить, - промовила чоловічим голосом людина у плащі кармінного
кольору.
- Сеа, Кенр, -
погодився Гебор: - Друї, Логра?
- Зачаровує магія
глибоких вод,
Не зашкодить,
крім кривдникам, пісок.
Є мить на
покаяння у судді води -
Хлюп не зашкодить
таким, як я і ти. – І людина з жіночим голосом у плащі кольору піску вирисувала
символ води.
-Твоя черга,
Б’єрка, - і людина у темно-зеленому плащі вийшла до друїдів. Вона стала у центр
символічного кола.
Людина скинула
капюшон, і посеред тихішої ночі та поміж чотирьох фігур у плащах з капюшонами,
на світ дивилася вона – уособлення Землі. З волоссям солом’яного кольору,
рум’яними щічками, очами - смарагдами, погляд яких випромінює сяйво могутності.
-Шепіт Землі,
сюди-но прийди
Всю силу на
певний період неси.
Люди ганьби
йдуть-но сюди
Спотворити силу й
могутність Землі.
Тільки-но жінка у
темно-зеленому плащі замовкла, як здійнявся земляний стовп.
І навкруги линув
Шепіт Землі:
-Нікому ніколи не
здолати мене,
Скоріше це людство згубить себе,
Але ж доки є ті,
хто мають знання,
Той людству не
загрожує ніяка біда.
Битву ви можете
програти, - прошепотіла Земля, - але відновитись у новому часі. Таємниче знання
взаємодії з буттям-життям, то є сила, котру не зруйнує ніхто і ніщо. Ви
повернитесь у новому обличчі та в нових одіяннях, але серцевина вас – злиття
чотирьох стихій у їх перехресті залишиться…Навіки…
Стовп зник, як і
Шепіт Землі.
П’ятеро людей
мовчки сіли біля багаття. Б’єрка накинула капюшон на голову. Тиша. Повнота і
Пустка. Мов нічого не відбувалось декілька хвилин тому.
Щільний туман
почав розсіюватися у передсвітанковий час. Багаття згасло. Друїди сиділи.
- Завжди є
похибка, що хід подій може різко змінитися, - промовила Логра.
- Треба бути
напоготові і прийняти безліч варіантів розвитку подій, - слідом сказав Гебор.
- І здійснити
нездійснене усією своєю суттю на повну міць, - продовжив Кенр.
- Втілити себе у
буття та зберегти своє коріння, - додала Ельра.
- Явити єднання
людини і процесів Землі, - завершила Б’єрка.
Світанок.
Надихаючий. Вражаючий. Пробуджуючий. Проясняючий. Воз’єднуючий…
Заспівали свою
попереджувальну пісень арфи. Населення вийшло на захист своїх домівок. Сьогодні
туман їх покинув – ох, як він міг би допомогти – заплутати дорогу ворогу!
Стріла полетіла у першого ліпшого. Після інша. Битва розпочалася.
П’ятеро друїдів
захищали свою священну землю пліч-о-пліч зі своїми земляками. Першим пав Кенр.
За ним – Логра. Захищаючи Гебора, пала Б’єрка. Гебор від жалю та праведної люті
накинувся на спустошувача - і не вспів увернутися від стріли. Ельра захищалась
до останнього. Але на заході сонця і вона пала замертво. Поселення було
розгромлено, ворог затвердив свою владу.
Час минає.
Століття змінюються. Але деякі, хто приходять до мису, кажуть, що відчувають,
ніби хтось невидимий присутній поруч. Хтось сильний і могутній – той, хто дарує
підтримку, міць і незламну волю. А також знання своєї суті…
Комментарии
Отправить комментарий